Десь там, на другому кінці планети,
ми дивимось свій
черговий багатосерійний сон.
Тиша замощує кожен отвір душі,
що протаранював холод,
і вона обростає бронею.
І всі страхи, що дряпали серце,
стають несправжніми,
вицвітають до скронь,
І більше не відчуваєш цієї сирості,
що вганяла тебе в сутінки хвилею.
Ти уже не пуста, не безчуттєва,
і кожну
твою складність розпутано,
Кожен твій штрих, мов по ребрах, зрозумілий і глобальний,
Можна гамселити серце, казати,
що воно надто хаотичне,
слабке, або надто чуттєве,
Або любити випадково (чи ні) цю взаємозалежність
і бути сильною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2020
автор: Олеся Шевчук