Імперії приходять і відходять - розпиляються в мить.
Народи, етнічні групи об*єднуються, щоби дружить.
І розпадаються знов та з роками шукають єднання.
Несходжені дороги біжать поколінь, куди - ніхто не зна...
Періоди розквіту та занепаду мають культури.
Віки заховані в мовчазність руїн, світ у силі тупо.
Проте окрема людина була і так залишається
Тією складовою частиною людства, в тілі - душа...
Держави, народи в певному сенсі дивне утворення.
Туманом повитий цілий світ. Жива Земля вся в тривозі.
Історія давала та дає прикладів нам багато,
Як люди стають одержимими владою зрадниками.
При цьому їх зовсім не хвилює бідність і спустошення.
Біду і зло жадоба влади несе сотням тисяч істот.
Війна оселитись бажає тепер у країні на вік...
Щоб зникло в Україні негоже, треба не тільки вірить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2020
автор: Маг Грінчук