Протопчу стежину я в снігах,
Ту, якою ще ходила в осінь,
В мріях десь полину наче птах,
В сни дитячі повертаюсь й досі.
Губиться стежина в тім саду:
Хай мій сад під снігом - відпочине,
Я до нього в гості знов прийду,
Вік мій в зиму, хоч в душі - дитина.
Сніг дитинства, він - той самий сніг,
Став сльозою, заховавсь в долоні,
Той не тане, що на скроні ліг,
А душі не терпиться в полоні.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2020
автор: синяк