Поговори зі мною, покажи, що я не одинока
Якщо вже ти не хочеш цього, для мене це рана глибока.
На так багато в мене є тих приводів для щастя
Тому тебе я втратити не можу, бо буду нещасна.
Чомусь нічого навкруги мене не підбадьорить
Я ніби все роблю, та серце щось зі мною не говорить.
Чому в своїх думках я завжди відчуваю море смутку
Чому образи на близьких мені не дають щось відчути.
Напевно просто справжнього тепла мені не доручають
Не хочу фальші, хочу знати, що тобі важлива вся я.
Що ти не виженеш мене з душі своєї, я так хочу
Подарувати тобі частинку життя, де щастя ти захочеш.
Для себе я зізналась, мій ти, хай би що не сталось
Можливо ти це не приймаєш, але для мене все вже склалось.
Мене ні з ким ділити непотрібно, я для тебе стала.
Не міра, не величина, не розмір, я твоя маленька, твоя пара.
Не бійся інших, всі вони як дим, не варті навіть вдоху
А я за тебе зроблю все, прийму образи всі по-троху.
Ніхто твоє велике серце зранити тепер не зможе
Я захист твій, твій оберіг, скажи, що я тобі потрібна, можеш?
А зараз досі одиноко, бо поки ти не поруч ходиш
Хоча б на трохи полюби, зроби нарешті щось глибоке...
Не хочу готувати серце навіки у сумне заслання
Я все ж гадаю, що ще можу отримати твоє кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2020
автор: ІраБо