Ти цілуєшся тихесенько без звуку
Завмираю – що ж пручатися дарма
Чуєш, чуєш попід ребра серце стука
І дороги вже назад нема.
Тихі кроки, десь у небі місяць ріє
У моїй руці мягка твоя рука.
Це ти, це ти моя невловна мріє
Та яку так довго я шукав.
То нічого що минули наші весни
Бо розлуки теж бувають між людьми
То нічого, ще холодна крига скресне
Раз з тобою знов зустрілись ми.
Відчуваю на щоці уста гарячі
Я радію й ти всміхаєшся мені
Отака то наша радість нетерпляча
Гріє душу десь у глибині.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський