Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Днем Миколая, Новим Роком і Різдвом,
Як під подушками знаходили торбини,
Та всі родиною збирались за столом…
Ще мандарини пахнуть дивом казки,
Морозом… снігом… іноді й дощем,
Обіймами батьків, безмежжям ласки,
Хоча життям уже своїх дітей ведем.
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Санчатами, що мчали стрімко нас згори,
Лижнею з гірки, де протоптані стежини,
Сніговиком, який прийшов до дітвори…
Ще мандарини пахнуть дивом казки,
Хоч в Миколая тоді татків голос був,
Коли для ляльки він приніс коляску,
Бо ж про усі бажання наші не забув…
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Ялинкою від тата, танцювала що в кутку,
Коли кутю й узвар ми з мамою варили,
До хрипоти, під вікнами співали коляду…
Ще мандарини пахнуть дивом казки,
Ангеликом, що над ялинкою літав,
Різдвом, що дітям краще навіть Пасхи,
Вечірнім дзвоном, що у храм скликав…
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Тому казкові завжди даруватимуть дива,
У дні передсвяткові, я завжди – дитина,
Що в Чудо вірить та у Магію Різдва!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
08.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2020
автор: Lilafea