Підкралась ніч, немов якась злодійка,
Спинилася у мене під вікном.
І, ніби пустотлива чародійка,
Якісь інтриги ткала з моїм сном.
Ніяк не міг він підійти до мене.
Щоб взять обіймами у свій полон.
Якесь чуття безмовне, незбагненне
Не відпускало, - мов тепло з долонь
Думки роїлись, мов сніжинки в танці,
Зітхали зорі в небі голубім,
А під вікном, мов пристрасні коханці,
Стрічалось двоє в світі мовчазнім.
Я,нічко в тебе сну просить не стану,
Тебе вже скоро ранок прожене.
І прийде сон… з холодного туману,
Щоб ласкою й теплом зігріть мене.
08.12.2020 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Валентина Рубан