Розгубила листя молода береза,
Похилила низько коси до землі.
Проникає в тіло, наче гостре лезо,
Холод, що блукає привидом в імлі.
Наче загубилось у тумані місто,
Зник під сірим небом жовтий листопад.
Я і не помітив, ніби хтось навмисно
Викрав і сховав цю осінь десь, мов клад.
Завиває вітер, гне загін каштанів.
Вкрили склом калюжі морозні ночі й дні
Та лише будинки - кам’яні титани
Лишились непорушні, сірі й мовчазні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: T.I.