...без преамбули...
(вона в морі музики
Клінта Мерселя)
[youtube]https://youtu.be/NGO3vS7WIAw[/youtube]
[i][b][color="#6b0878"]Нарцис на териконі,
не на своїй землі.
Його занесли коні –
багато, та малі…
Він в небо поглядає –
не в водну тиху гладь,
та Муза, хоч не Дана, –
відома дівка… (Глядь,
нарцис на териконі…)
“Що в тім такого є?”
буремність – на припоні:
ні меле, ні кує!
Надіється на бога,
не нашого – свого…
Що прийде перемога
як нагорода Го-
спода?.. “Скажу я "богу",
заглянувши до віч:
спасибі за облогу,
ти миру ще... позич!
Як хочеш – заспіваю
я оду в Вашу честь,
мов соловей у гаю, –
талант у мене єсть!”
Той спів – пусті дурниці,
та й нотки заслабкі...
Слова співця – не криця –
неточені шаблі…
̀
Фемініненависник –
він в жаху від жінок...
Йдучи у хмари, свисне,
як рак, трухляк-пеньок.
Зіграв бо всі вже ролі,
йому остання – зась…
...О, ця підступність – зброя
добра супроти – власть!
Нарцис – на териконі,
не мріє про Ростов,
та клятву тьоті Соні
вже скласти він готов.
...Чи вартий ти дороги,
що прагнула у вись?
Спитай в живого Бога,
де-факто – помолись!
***
Спочив на териконі
закоханий нарцис,
вже коні на припоні,
впав долу кипарис… [/color]
[/b]
08.12.2020[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Олекса Удайко