Довго зиму всі чекали,
Валянки, кожух шукали,
А вона йшла по полях,
По дорогах і стежках.
Пробиралася ще лісом,
Поруч вітерець-гульвіса,
Приморозила траву,
Польову і лугову.
Вже гукала завірюху,
Щоб пісні її послухать,
Але здибались в путі,
Хмари, як бува в житті.
Хмари сліз багато мали,
Тому слізно і благали:
Ми в дорозі заблукали,
Хоч дощів усі чекали,
Йшли ми зовсім не туди
Назбиралося води.
Ми нести її не в змозі,
Важка ноша ця в дорозі,
Щоб полегшити нам шлях,
Дай розлити по полях.
Щедро скропимо ліси,
Це додасть деревам сил.
Хмари зиму так просили,
Що відмовити не сила:
І поллялися дощі
На дерева і кущі,
На поля, стежки і луг:
Для морозів дощ не друг.
Так в житті буває часто,
Добре, як усе є вчасно:
Віддаси комусь права,
І своїх уже нема.
Втік мороз, намок кожух,
Думай, хто він - справжній друг.
Мокрим став і місяць грудень,
За добро ще й сварять люди.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: синяк