А луг в долині, верби де ростуть
З давніх-давен чомусь зовуть лелечим,
Бо щовесни лелек багато тут
І всеньке літечко звідси їх чути клекіт.
Хоч їхні гнізда є біля осель
Та в лузі харч шукають для пташаток.
Край поля походжає також Лель
І для обіймів розправля крилята.
Лелечий луг збирає восени
Птахів цих перед вильотом у вирій.
Нехай сюди вертаються вони
І рідний край вітає пісня щира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський