Так часто задивляємося в небо,
Злітаючи ген-ген за виднокіл.
Не кожному, мабуть, літати треба
Й проходити усі спіралі кіл,
Та в мене особлива в тім потреба…
На крилах – в просинь, до самих небес,
Злетіти ввись над всенькою Землею,
Знімаючи земний обтяжний стрес.
Впустивши в душу крапельки єлею.
Зміцнити дух, зродити інтерес.
Я так люблю літати до небес!
19 червня 2018
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: палома