Ще тільки почалась зима,
я вже сумую...
Важкою й довгою вона
для мене буде...
Усе коротшими стають
деньочки сірі...
Замість тепла вони дають
химерні тіні...
Зима думки мої гойда
все більш в минуле...
Коли була я молода,
й все було миле...
Та повернуть його назад,
вже неможливо...
Лише в думках, як на парад,
я знову лину...
Та все ж надією живу,
зима ж не вічна...
Зустріну я нову весну,-
березень, квітень...
Бо ж не вертається старе,
воно ж безсиле...
Весна додасть усе нове,
красиве й миле...
Я заспокоюю себе,
весна ще буде...
І небо буде голубе,
зрадіють люди...
Можливо й вірус відійде,
й війна на Сході...
Буду я дякувать за все
Богу й природі...
Діждусь і я, як люди всі,
весну чудову...
І напишу вірші й пісні
й співать їх буду...
Я дні морозів і снігів
перекантую...
І солов"їний диво - спів,
я ще почую...
Хоч тільки почалась зима,
я сумувать не буду...
Колись же кінчиться вона,
й знов гарно буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: геометрія