Що має бути часто відчуваю,
Мабуть, Ворожка я й сама собі,
Та разом з тим нічого не міняю,
Неначе ворог в власному житті.
Не бачу сенсу, щоб ламати долю,
Бо вже не раз таке в житті було,
Коли і думати собі я забороню,
А те небажане однак прийшло…
Не заглядатиму в люстерка,
Що Богом дано, все прийму,
Життя моє якщо і смеркне,
То ж щастя вже не здожену…
Того не знайдеш, що немає,
Що не закладено Творцем,
Коли й свіча вже догорає,
Терновим вквітчана вінцем.
Вже снів пророчих не чекаю,
Лиш вдячна Богу, що живу,
Думки свої в рядки складаю,
Безсмертя, мабуть, так творю…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
04.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: Lilafea