Вона також була колись прекрасною,
Цнотливо-ніжною та вірність берегла,
Але життя зламало... стала власною,
Тепер вже Відьмою гукає й дітвора...
Усі вважали її надто недступною,
Сором'язлива із румянцем на щоках
Та вона просто була однолюбкою,
Мов потонула бо в коханого очах...
Була в коханні вона ніби божевільною,
Цілунком ніжним одурманена одним,
Ним очарована не була, навіть вільною,
Бо й обіцянкам сліпо вірила дурним...
Та почуття її давно уже розтоптано,
У серці болем закипіла навіть кров,
Переплелася Віра з марною Надією,
В душі завмерла нерозділена Любов.
Вона давно й сама себе вважає Відьмою,
Черства, жорстка і не підвладна почуттям,
Усе життя вона старалась бути вірною,
Та, мабуть, й душу він Чортам тоді продав...
Тож не спішіть глумитися над Відьмою,
Якщо не впевнені, що тут доречний сміх.
Можливо, так простіше бути вільною,
Хоча чужий болить в душі і досі гріх...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2020
автор: Lilafea