Сонечко рухалось небом веселим підскоком,
Всіх лоскотало промінням - захоплива гра.
Хмарка, як котик, згорнулась пухнастим клубочком.
Сонце замріялось. Хмарка заснула. Удар!
Капає дощик дрібненький -
Ридає Хмаринка,
Сонечко чухає ґудзя - червоне чоло.
- Вибач,- говорить,- моя це, Хмаринко, провина,
Боляче, певне, - за ручку Хмаринку взяло.
Враз посвітліла пухнаста, всміхнулася щиро:
- Теж мені вибач, що стала тобі на шляху,
Просто по небу я довго блукала, втомилась,
Думала, ляжу деінде та трохи посплю.
Краєм долоньки Хмаринка торкнулася легко
Лоба із ґудзем, що в Сонечка виріс умить.
Сонце засяяло - в небі з'явилась веселка:
Добрим сердечкам чуже, наче власне, болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Серафима Пант