Розплутує Тесей нитки
У лабіринті власних снів.
Не Аріадну бачить він,
А тільки коло чорних стін,
Неначе ніч, неначе ніч.
Чудовиська, що сплять в душі,
Крокують завжди на межі
Кошмарів і дрімотних мрій
Поміж повік, склепіння вій -
З глибин сторіч, з глибин сторіч.
Та щоб помер у серці звір,
Безумства слід спинити вир,
І нитку глузду зберегти,
Щоб знов упевнено іти
Страху навстріч, страху навстріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Ольга Білицька