Сльози.... Це єдине, що завжди зі мною, не минає
Відчуття складається, що я без них життя не знаю.
Вони полонили розум, захопили мою душу
Кожен день вони бувають, спокій у мені тривожать.
Сильно.... Сильно здавлюють у грудях
Інколи я не встигаю стримати навіть на людях.
В горлі ком, немає сили припинити ці знущання
Це все робить із душею нерозділене кохання.
Складно... Тримати свої почуття так складно
Я не знаю як сказати, і не можу вже мовчати
Як подумаю про тебе, я не знаю чи повіриш
По щоках уже стікають, і не краплі, цілі зливи.
Сумно... Зізнаватись в правді сумно
Бо я стала помічати, що моє кохання згубне.
Ти його вже помічаєш, але відповідь не видно
Боляче як не взаємно, сльозам знову краще видно.
Хочу... Для тебе врешті стати єдиною і тою,
Яка занурить у кохання тебе усього, з головою.
Щоб насолоджувались разом, любили, мріяли, хотіли
А сльози висохли від знання, що щастя створити зуміли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: ІраБо