(перевод на русский язык ниже)
Це сталося ранньою весною. Відразу після танення снігу – чорнозем був ще вологим і клейким, лип до чобіт, йти було важко, але ж охота сильніше неволі. Я і сусідський Миколка бредемо за моїм Татусем, який несе на плечах рибальські снасті, важким тягарем притискаючи його до землі.
Іноді, в рідкісні роки, відбуваються при великих снігах значні паводки і тоді вода заливає всі навколишні Луки. Тоді до русла ніяк не дістатися.
Але в цей рік вода, не виходячи з берегів, понесла товстий лід по руслу, несучи всі перешкоди на своєму шляху: дерев'яні містки, низенькі кладки на тросах, торішній очерет – останки якого нервово коливалися по берегах річки з боку в бік, немов танцюючи по волі сильної і швидкої течії. Високий правий берег був вщерть заповнений каламутною водою, на поверхні якої пливла риба, що задихнулася взимку під льодом, і всякий мотлох, який річка підібрала на своєму шляху. Зрідка вздовж берега лежали величезні товсті крижини, викинуті течією на сушу, які танули під променями сонця, тихо стікаючи водою. Дочекалися більш теплих часів і безлисті ще в цю пору верби і дика маслина.
Звичайно живу рибу також несло вниз за течією, вона погано орієнтувалася в каламутній воді, чим і користувалися рибалки. Так що мій Батько якраз і був одним з них, завзятий любитель рибної ловлі. Хотів і мене залучити до цього, часто в теплі літні ночі бувало привезе мене на мотоциклі до ставка і під зірками, або при повному місяці, навтикає уздовж берега вудок з дзвіночками, а десь у воді далеко закинута волосінь з грузилом і гачками, на які насаджені черв'яки і вистачало ж у нього терпіння вичікувати... Цілу ніч чатує дзвону, покурюючи цигарку, а дочекавшись – різко підсікає і вже рибині тоді не до сміху. А я в той час сплю собі укритий курткою і дивлюся сни, так і не ставши його послідовником, проте радіючи Татковим безпрограшним успіхам.
Яких тільки рибальських снастей у батька не було для здійснення спортивних рекордів. Ось саме про одну з них я і розповім.
У цей день він скористався так званим "павуком". Чому саме така назва? А дуже просто. Винахід це вкрай простий. На одному кінці досить товстого – до трьох метрів завдовжки держака з дерева, що закінчувався ріжками, якими це знаряддя впиралося в берег, а на кінці іншого кріпилася металева трубчаста хрестовина, в кожну з чотирьох вставлялися довгі, гнучкі товсті лози, вирізані з шелюгів (гостролистий верболіз) десь більше двох з половиною метрів завдовжки. Вони своїми кінцями натягували чотиригранну густу сітку, пов'язану з капронових ниток власноруч батьком. Ця сітка посередині мала гузир, в якому закріплювався шматок макухи, (спресовані залишки соняшникового насіння, після його здавлювання під високим тиском на олійних заводах). Вона служила приманкою для риби, так як і під водою виділяла смачний запах ефірних масел. Управлявся цей пристрій прив'язаною до петлі на хрестовині мотузкою, потягнувши за яку "павук" піднімався над водою для перегляду вмісту.
Так ось саме такий павук Татусь, заздалегідь зібравши його, і опустив на місці, де в річку «Конка» впадав бічний кілометровий обривистий рівчак. У цю мить він був переповнений талою водою, а був він глибиною десь 4-5 метрів. Влітку ж, порослий очеретом і осокою представляв на дні неширокий струмок до одного метра глибини і відводив до річки кришталево чисту, питну джерельну воду. У ній плавали зародки жаб, самі жаби і заходила, ближче до впадання в річку, не дуже велика риба: плотва, довгі, як гадюки – вугри, бобирі (щось схоже на маленьких колючих морських бичків), та ще верховодка. Ми в дитинстві ловили цю хвостату живність в'язаною з лози сапеткою, яку ставили боком, несамовито топчучи мул на дні біля неї, від чого в цій каламутній водичці деяка рибка і попадалася в цей імпровізований сачок.
Так ось, опустивши в робоче положення свій павук, Татусь, притримуючи його від сильної течії, періодично проціджував воду, частково піднімаючи його над нею, для візуального контролю – чи не зловилося щось? Іноді і траплялася плотва або підрейок (невеликий короп).
І ось чудо! Така удача – при черговому підйомі, в павуку несамовито затріпотіло щось величезне, пружне, важке, як порося! Це була здоровенна хижа Щука. Сусід подержав павук, а
Татко спритно довгим сачком витягнув цього "звіра", який ще досить довго борсався в ямці на березі, то роззявляючи, то закриваючи велику зубату пащу.
Поки сусідський Коля бігав за легким одноколісним візком для перевезення трави, щука остаточно заспокоїлася і ми її, вкинуту Татком, повезли додому. На одній із зупинок Колю розібрало бажання помацати в її відкритій пащі язик. Я його не зміг відрадити і ось він вже тихенько вставив свого пальця в зубату пащу. Раптом, абсолютно нерухома Щука якимось інстинктивним рухом закрила рот.
Тільки-но гострющі зуби вп'ялися в Миколкин подарунок, як він дико заволав! Несамовиті крики тривали до тих пір, поки я товстим шматком дроту, що підвернувся, не роздійняв її підступну хижу пащу. Миколка сидів приголомшений і розглядав свій поколотий з двох сторін палець, з якого капала кров. Тут вже прибігли наші перелякані матусі. По прибуттю на місце, страждальцю перев'язали палець і прочитали лекцію з техніки безпеки, а також заспокоїли не в міру допитливого дослідника.
Щука завісила десь близько шістнадцяти кілограмів. Рекорд Татуся так і залишився непобитим.
Щука
рассказ
Это случилось ранней весной. Сразу после таяния снега – чернозем был ещё влажным и клейким, лип к сапогам, идти было трудно, но охота сильнее неволи. Я и соседский Коля бредем за моим Отцом, который несет на плечах рыболовные снасти, тяжелым грузом прижимая его к земле.
Иногда, в редкие годи, происходят при больших снегах значительные паводки и тогда вода заливает все окрестные луга. Тогда до русла никак не добраться.
Но в этот год вода, не выходя из берегов, понесла толстый лед по руслу, унося все преграды на своем пути: деревянные мостики, низенькие кладки на тросах, прошлогодний камыш – останки которого нервно колебались у берегов из стороны в сторону, словно танцуя по воле сильного и быстрого течения. Высокий правый берег был до отказа заполнен мутной водой, на поверхности которой плыла рыба, задохнувшаяся зимой подо льдом, и всякий хлам, который река подобрала на своем пути. Изредка вдоль берега лежали огромные толстые льдины, выброшенные течением на сушу, которые таяли под лучами Солнца, тихо стекая водой. Дождались более теплых времен и безлистные ещё в эту пору ивы и дикая маслина.
Конечно живую рыбу также несло вниз по течению, она плохо ориентировалась в мутной воде, чем и пользовались рыбаки. Так что мой Отец как раз и был одним из них, заядлый любитель рыбной ловли. Хотел и меня привлечь к этому, часто в теплые летние ночи бывало привезет меня на мотоцикле к запруде и под звездами, или при полной Луне, наставит вдоль берега удилищ с колокольчиками, а где-то в воде далеко закинутая леска с грузилом и крючками, на которые насажены черви и хватало же у него терпения выжидать... Целую ночь караулит звона, покуривая сигарету, а дождавшись – резко подсекает и уже рыбине тогда не до смеха. А я в то время сплю себе укрыт курткой и смотрю сны, так и не став его последователем, однако радуясь его беспроигрышным удачам.
Каких только рыболовных снастей у Отца не было для осуществления рыболовных рекордов. Вот именно об одной из них я и расскажу.
В этот день он воспользовался так называемым «пауком». Почему именно такое название? А очень просто. Изобретение это крайне простое. На одном конце довольно толстого – до трех метров длиной держака из дерева, заканчивающегося рожками, которыми это орудие упиралось в берег, а на конце другого крепилась металлическая трубчатая крестовина, в каждую из четырех вставлялись длинные, гибкие толстые лозы, вырезанные из шелюгов (госторолистий ивняк) где-то более двух с половиной метров длиной. Они своими концами натягивали четырехгранную густую сетку, связанную из капроновых нитей собственноручно Отцом. Эта сетка посередине имела гузырь, в котором закреплялся кусок жмыха, тоесть макухи (спрессованные остатки подсолнечного семени, после его сдавливания под высоким давлением на масличных заводах). Она служила приманкой для рыбы, так как и под водой источала вкусный запах эфирных масел. Управлялось это устройство привязанной к петле на крестовине верёвкой, потянув за которую "паук" поднимался над водой для просмотра содержимого.
Так вот именно такой паук Папаша, заранее собрав его, и опустил на месте, где в реку «Конка» впадал боковой километровый обрывистый приток. В этот миг он был полнехонек талой водой – глубиной 4-5 метров. Летом же, поросший камышом и осокой представлял на дне неширокий ручей до одного метра глубины и отводил к реке кристально чистую, питьевую родниковую воду. В ней плавали зародыши лягушек, сами лягушки и заходила, ближе к впадению в реку, не очень крупная рыба: плотва, длинные, как гадюки – угри, бобыри (что-то похожее на маленьких колючих морских бычков), да еще верховодка. Мы в детстве ловили эту хвостатую живность вязанной из лозы корзиной, которую ставили боком, неистово топча ил на дне возле нее, от чего в этой мутной водичке некоторая рыбка и попадалась в этот импровизированный сачок.
Так вот, опустив в рабочее положение свой паук, Батя, придерживая его от сильного течения, периодически процеживал воду, частично подымая его над ней, для визуального контроля – не поймалось ли что-то? Иногда и попадалась плотва или подреек (небольшой карп).
И вот чудо! Такая удача – при очередном подъеме, в пауке неистово затрепетало что-то огромное, упруггое,увесистое, как поросенок! Это была здоровенная хищная Щука. Сосед подержал паук, а Батя ловко длинным сачком вытащил этого «зверя», который еще довольно долго барахтался в ямке на берегу, то разевая, то закрывая большую зубатую пасть.
Пока соседский Коля бегал за лёгкой одноколесной тележкой для перевоза травы, щука окончательно успокоилась и мы ее, заброшенную Отцом, повезли домой. На одной из остановок Колю разобрала охота потрогать в ее открытой пасти язык. Я его не смог отговорить и вот он уже тихонько вставил своего пальца в зубатую пасть. Вдруг, совершенно неподвижная Щука каким-то инстинктивным движением закрыла рот.
Едва острющие зубы впились в Николкин подарок, как раздался дикий вопль! Душераздирающие крики продолжались до тех пор, пока я попавшимся толстым куском проволоки не раздвинул её коварную хищную пасть. Коля сидел ошеломленный и разглядывал свой поколотый с двух сторон палец, с которого капала кровь. Тут уже прибежали наши перепуганные мамаши. По прибытию на место, страдальцу перевязали палец и прочли лекцию по технике безопасности, а также успокоили не в меру любознательного исследователя.
Щука завесила где-то около шестнадцати килограммов. Рекорд Бати так и остался непобитым.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Променистий менестрель