Ми в серці не такі , як зовні,
Ми справжні - часто не такі.
В душі, тій голубій безодні,
Світи глибокі і мілкі,
Різноманітні та палкі,
І бути іншими не годні.
Звичайна істина, бо решту, -
Акторська гра . Ні більш, ні менш.
У коконі із павутинок меж
Ти на землі, мов під арештом,
Зневіру всотуєш найменшу
І віри в звільнення не ймеш.
Струмками біжимо в майбутнє,
В минуле сиплемось піском.
Під небом Гулівер і гном
Епохи творять незабутні.
А на "творящих", на покуті,
Зрить Бог під білим рушником.
Так живемО собі до нині,
Мов у дитячому садку,
Змінивши імідж нашвидку
Й останні долари на гривні,
На ті атракціони дивні,
З падінням в прірву як таку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2020
автор: Мацикур Володимир