Тебе поховають під сотнею банів,
У спамах залишать до пороху тліть.
Сиди ж но, продовжуй на тому дивані.
Де всі твої дії у слові «хотіть»
Жалійся на швидкість чи тупість відосів,
Та поки жереш оце жменями ти -
Хтось тупо пахає й нічого не просить,
Не просто прожити, - чогось досягти.
Продовжуй тупити в экран монітора,
Закинуть тебе десь у ящик G-mail.
Хто зміг і не здався скандуєш: «потвора».
І кожен трудяга для тебе «єврей».
Ти тонеш у ліні, в рекламі з мережі,
За ковдру тобі вже давно інстаграм.
Для тебе фейсбук це частина одежі,
Здається, мінять щось настала пора!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2020
автор: V.S.