Почуйте всі рідні,
і друзі, й сусіди...
Хай чує увесь білий світ:
Весілля не буде,
весілля не буде...
Ми з ним розлучились навік...
А все ж було добре,
і йшло до весілля...
Раділи сусіди й рідня...
Без мене, без мене
він в місто поїхав,
і я залишилась одна...
Ну що тут поробиш,
як сталось, так сталось...
Він іншу у місті зустрів...
Нічого не вдієш,
бо так уже склалось,
у загс він її вже повів...
Я плакать не стану,
журитись не буду...
Без нього навчуся я жить...
Та тільки не знаю,
як жити з печаллю...
І серденько в мене болить...
І вчора, й сьогодні,-
і сумно, й тривожно...
Посіявсь в душі моїй страх:
Весілля не буде,
весілля не буде...
Не знаю, як жить мені,як?..
Весільна пора та
давно вже минула...
Він в місті великім живе...
я все пам"ятаю,
його не забула...
Й печаль у безмежжя веде...
Та я все ж надіюсь,
забути зумію:
і зраду його, і обман...
І може із часом,
я іншого стріну,
й з очей моїх зникне туман...
Так часом буває,
ми всі про це знаєм...
Це знає увесь білий світ...
Все йшло до весілля,
готове застілля...
А потім розлука навік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: геометрія