Бувай-но, улюблене місто!
Ти - зірка далека моя,
Південного моря обійстя,
Палючого степу зоря!
Здригнулося серце - ніколи
Я вже не приїду сюди!
Немов відвернулись ікони
Від давнього бруду гріхів...
Сюди я в думках повертаюсь,
Пригадую кожен свій крок,
Як сонця багряного захід
Долав над руїнами смог,
Над хвилями чайки кричали,
Хизуючись, мак червонів.
А вітру пориви мовчали -
Лунав тільки шепіт кроків...
Іще зачекаю недовго,
І потяг залишить перон...
Пронизує душу, мов голка,
Сигналу прощального зойк!
А може, Всевишній відкриє
В зачинених дверях засов?
Згорає остання надія
Це місто побачити знов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2020
автор: Nikolska Mary