Так, я звича́йно люблю́ о́сінь,
Я тої о́сені боржни́к,
Люблю́ її барви́сті ко́си,
Яко́сь до кіс тих се́рцем звик ...
А тут зима́ ... її не лю́блю,
Це наче жінка без тепла́,
Її коха́ю і голу́блю,
Але ж серди́та, зо́́всім зла ...
І квіти їй не подару́єш,
Хіба що покладе́ш на сніг,
І вітру спо́відь не почу́єш,
Втече́ш, обра́жений на всіх ...
А потім ра́птом не бої́шся,
Бреде́ш щасли́вий між яли́н,
Зи́мо, ти ду́же рідко сни́шся,
Кілька омрі́яних хвили́н ...
Коли ти ні́жна і краси́ва,
Коли терпля́ча і м'яка́,
Коли уся в стрімки́х пори́вах,
Зако́хана у дивака́ ...
І обійма́єш, і цілу́єш,
На ко́жне свя́то свій наря́д,
Може, мої думки́ почу́єш,
Зайде́ш у мій зимо́вий сад ....
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Дружня рука