Що всі ми не вічні, це знають всі люди,
і, звісно, це знаю і я...
Та наша країна, нам матінка рідна,
Її захищать нам пора...
У більшості з нас є діти й онуки,
та й правнуки в декого є...
Нелегко живеться усім нам сьогодні,
хоч в кожного, звісно, своє...
Уже дуже довго війна йде на Сході,
і вірус усіх дістає...
Зима на порозі, нестатки в дорозі,
та небо пока голубе...
Невдало невдалу, обрали ми владу,
куди ж то вона нас веде?..
Уже зрозуміли, це влада бездарів,
екзамен вона не здає...
Вже треба країні шукать порятунку,
а Зе вже "баригою" звуть...
Неправда з екранів, від влади, звичайно,
змете соціальний їх бунт...
А людям як вижить, в ці скрутні години,
біду пандемія несе?..
Розруха йде далі, а люди в печалі,
конвульсії влади і Зе...
І що далі буде, не знаю я, люди,
я Богу молюся щодня...
Терпіти все далі і жити в печалі,
незгідні всі люди і я....
Робити щось треба усім нам сьогодні,
відновлювать правду живу...
І Зе ту команду, як владу бездарів,
вже гнати в "три шиї" пора...
Допоки непізно, єднаймося, люди,
хай віра у нас ожива...
Це наша держава, це наша країна,
Її захистить нам пора...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: геометрія