Cуспільство ліплять на довірі,
Кричать у голос хижі звірі!
Щоб бідні вівці повелись,
Вовки їм в вірності клялись,
Що вже не буде як колись
У курнику голосить лис!
Я буду вас охороняти
Аби спокійно ви неслись!
А тхір у лапи потерає
Та лиса часто підміняє!
Бенкет гуде не перший рік
І мало хто ізвідти втік,
Одне одного заміняють.
А вівці далі довіряють…
Вовки живуть
Та нові шкіри приміряють,
А тхір та лис
Проблем не мають,
По курнику собі гуляють!
А хто кричить - нема довіри,
Того тихесенько з'їдають..
І знову спокій, нові шкіри,
На шкірі гасло майорить!
Нема суспільства без довіри!
Тож вірте так,
Як довіряють вівцям звірі!
Тоді і яйця будуть цілі
І будете ходити в своїй шкірі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: Штука