Моя Осінь.
.
Ти моя золота осінь.
Щастя написане книгами.
Ніби пробите сонце,
Промінь скаче дзигами.
Ти моє золоте серце!
Нерозбиваних казок сказане.
Бо з тобою щоранку проснешся,
І губами забуте як фазами.
Я давно покохав твої очі,
Відзеркалля небес списані.
Я з тобою, як в морі втопився,
І забув, що ми книгами писані.
А коли прокидаюсь ночами,
Бачу темні дарунки зорями.
Як ти плачиш нічними сльозами,
І розбитими кричиш грозами.
Це кохання давно не зібрати.
Ми занадто стали серйозними.
Щоб світами над небом літати,
Розівчились ходити босими.
Я так просто тебе відпускаю,
Не прив'яжу тебе я душами.
І не треба всю силу вміщати,
Щоб ножами убити гострими.
Ти та ніжність яка мене вчила,
Перестати бути жорстокими!
І до болі, намертво вбила.
Щоб бродити тінями самотніми….
.
M/V XIII (затуманена душа)♥
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: VM XIII Vita