Говоріть усе як є, не замовчуйте ні на хвилину,
Бо своєю впертістю і гордістю можна втратити кохану людину.
Не лякайтеся, якщо не взаємно, не шукайте на те причин:
Усе бути так повинно,- не до усіх дверей знайдеш ключі.
Та й не підеш чужою дорогою, бо у тебе є своя путь, тож
Не переймайся і не тривож себе, що з ним ти не можеш бути.
Як застала незгода, не бійся і завжди собі пам’ятай:
Нема того хто не помилився, а остання дорога, - то рай.
Навчися відпускати без жалю, твоя доля попереду ще
Він бо щастя не принесе тобі і удача від тебе втече.
Уяви ніби все наснилося, то був сон і розвіявся, бува
І моменти як ніжно тулилися,і в коханні зізнань слова.
Все це схоже на правду й ти вірила, і жила ним одним по цей день,
Та доля час вам відміряла, щоб знайти потім інших людей.
Ти думаєш чому все скінчилося, чому відпустити так легко зміг,
Та знай лиш, що не помилилася, Бог тебе від нелюбові зберіг.
Зізнайся, ти зараз щаслива і відчуваєш як люблять тебе,
А в коханні велика є сила, і небо блакитніше й сонце ясне,
І дихати стає якось легше, і частіше на серці спокійно:
Дочекалася й ти на свій «всесвіт», який є бажаний, нетлінний.
Ти кажеш: все було несерйозно, а часу втратила багато, - не вернути...
Ми завжди від життя чогось вчимося, життя уроки буває не збагнути.
Не з усіма здобудемо волю, а залежність і не з усіма будемо щасливіші,-
Бог бачить все згори і у нас вірить. Бог знає все про нас і навіть більше!
'
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: Наталія🌷