сонце в депресії, сонце нервозне
допомогти йому нічим.
лічені дні не виходять з наркозу,
бо зачекались січня.
не доповзає грудень до ліжка,
де ́ми з тобою тактильні.
сонце, мов злодій вийшло на сповідь,
світить так примітивно.
ніби тікає від горизонтів,
від невимовної назви.
сірі заслони вже не врятують
сонце від сказу і спазмів .
-
небо набрякло в божому тілі
стиха занурилось в іній.
скоро відлига прийде до ліжка,
де́ ми разом животієм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: дівчина з третього поверху