[i]« Ти пішла з усмішкою лукавою,
А куди, я так і не спитав... »[/i]
Б.Олійник
Була у мене мрія... як весни
чекав її, але боявся миті,
коли вона зникала у блакиті
і довго не являлася у сни.
Ось і тепер, коли минає осінь
і у дворі не гримає гроза,
вона у небі і її сльоза
гірка й солона капає на роси.
А як же я і як тепер мені
у цьому світі діяти і жити?
Задумались хатні дереворити,
які я залишаю на стіні,
що і вони одні в самотині
чекатимуть її, весни і літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: I.Teрен