Телефон не змовкає надовго,
повідомлення йдуть час від часу,
Я здригаюсь від них несвідомо,
бо з бажанням моїм в резонансі.
Якби мій телефон горезвісний,
наприймав тільки звістки від тебе.
І охоплює смуток первісний:
не від тебе... І хмуриться небо.
Але ж, ось... Повідомлення соте!
Справи як? Я підскочу. Не проти?
Забуваю діла та роботу,
ми зникаємо знов до суботи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2020
автор: Оксана Квитка