Моя мила пташко, яка ти маленька.
Добро у твоєму серці зорить.
Чому заблукала і де твоя ненька?
Від жалю до тебе серце щемить.
Я довго літала, училась літати
І небо мені відкривало шляхи.
Та я ще не знала, що вмить заблукала
Дорогу додому не можу знайти.
Твої теплі руки мене підхопили,
Ти серце моє зігріла добром.
Тепер мені світло, тепер мені тепло.
Життя моє стало чарівним сном.
©: Спільно з Світлана Манчуленко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2020
автор: Віктор Варварич