Розмалювала осінь верховіття у дерев
І ставить,на листі -золоту печатку.
Сонце,розсипає бурштин із синіх джерел
Дарує, жовтий лист клена у красі , на згадку.
Осінь,пише матінці землі листа з літер
Щоб розігнав ,сизі хмари -дуб сивочолий.
Немов озвірілий лев свище,і виє вітер
Зриває, листя ...і стоїть,ліс у лахмітті голий.
Забагряніла і залистопадила осінь
З вітром,закружляв падолист то верх,то вниз.
І на отави,впали перші білі морози
То сніг,то дощ ...негода,показує свій каприз.
Так хочеться,тепла ...як квітка в саду
Погрітись,у сонця...намилуватись, життям.
Віднайти,зірку щастя під зорепадом
І в засніжену зиму злетіти вдаля.
М Чайкіачанка.
2020 23 .11 .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Чайківчанка