Тишко наш, як хочте знати, любить вранці довго спати.
І сьогодні спав довгенько. Мишка ж проснулась раненько.
Вмилась в бочці й пішла їсти. Встигла дві зернини згризти.
Тут позвав її Барбосик й запитав:
- Ще спить наш котик? Ти, будь ласка, добра мишко, розбу-
ди малого Тишка, бо ж давно пора вставати й до роботи при-
ступати. Сонечко вже пригріває. Тишко нам хай поспіває. Сто-
рожив я всю ніч хати, то ж мені пора б поспати. Коли Тишеч-
ко муркоче, сон солодкий бачать очі.
- Добре! - відказала мишка. Я позву малого Тишка.
З нірки в нірку… з нірки в нірку… бігла мишка швидко-шви-
дко. Ось маленька хитра мишка вже добралася й до Тишка.
Тишко солодко так спав… з ліжка довгий хвіст звисав. Було
гамірно у хаті, та не думав кіт вставати. У клубочок він згорну-
вся. Засміялась - не проснувся.
Стала роззиратись мишка. Яке діло їй до Тишка? У кімна-
ті пахло гарно, то ж забігла, знать, немарно. Пригладила свої
кіски та й біжить мерщій до миски.
А там, гляньте, як у Тані, варенички у сметані. Подивіться, як
у Зої, бутерброди з ковбасою. Як в малесенької Даші, тут ле-
жить ще й ложка каші.
Спритна мишка так зраділа… їла, їла, їла, їла. Мишку ту ніхто
не бачив, то ж вона тепер, мов м’ячик. Не пішла, а покотилась.
Тишка так й недобудилась. Та й навіщо їй будити?
Граються в садочку діти. Мишка вже відпочиває. А Барбосик
все чекає…
Якщо ти пообіцяєш, знай, зробити діло маєш. Бо людина – це
не мишка, її мудрості вчить книжка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Надія Башинська