Іде лісом лісоруб,
Бачить він старезний дуб.
Пилку і сокиру взяв
І те дерево зрубав.
Та дуб сильний підкосився
І на землю повалився.
Тільки віттям помахав,
З білим світом попрощавсь,
Залишився лиш пеньок,
А могутній був дубок.
Нині безліч тих пеньків
Буків, сосен та дубків.
Що ж залишиться нащадкам?
Сплюндрована земля-мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський