ОБМІН
Міняю мрії на блакить яскраву,
можливе… волошкове поле на зорі.
Пожертвую, не пошкодую й каву,
віддам бажань химерних дуті пузирі.
Візьміть… без дотику кохання. Нащо,
зі смутком вічно жити?
Хай прийде весна!
Тоді фантазії в вісні, хіба що
позафарбовують примарні імена.
Сліпа довіра – то душі каліцтво,
затаєне під маскою скрадливих слів.
Що спопеліло, то ніяке слідство
не здібне відродити первозданний спів.
Віддам душі митарства і на волю,
полину у блакить без всякої мети…
Ціну страждань приміряти дозволю:
хто мрію тішить, здатен й крила обпекти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Полісянка