На серці – зимно…
Холод… заметіль…
Про щось інтимне
Сніг співає пісню.
Світає пізно…
Сніг жбурляє сіль …
Ця хуртовина –
Справжній водевіль
Танок невпинний
Сніжно-живописний,
Де вдвох – затісно
В світі божевіль.
Чиясь гординя
В серці, ніби цвіль,
Кохання тінню
Від нестачі кисню
Свій вирок зді́йснить -
Ри́неться звідті́ль …
Рве пуповину,
Вперто сипле сіль
Знов сніг жарині:
Вибач, ненавмисне…
Ми зовсім різні…
Й згарок, мов вугі́ль –
Резон - залізний…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка