Заглядає у вікно неповторна осінь,
А чарівная краса зваблює ще й досі,
Локон милий на лице ніжно опустила
Та до себе у садок сміло запросила
Завагалася умить, в чім така гостина
Та довірюсь чарівниці, хоч і не дитина,
Завітала у садок де плоди духмяні -
Груші, яблука висять всі такі рум'яні
Ось, паняночко тобі, чарівний дарунок,
А всі миті дорогі доторкнуться струнок
і з тобою будем ми, ніби дві сестриці -
Мудрі, ніжні, чарівні та ще й білолиці
Заглядає у вікно неповторна осінь,
Я розмови гомінкі пам'ятаю й досі
Та бажаю від душі ще на мить впустити,
Щоби згадку чарівну в серці залишити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик