Зібрались якось почуття
І нумо в сховки гратись.
Краса сховалась край струмка,
Щоб личком милуватись.
Злетіла пристрасть поміж хмар,
громами щоб гриміти.
Ледащо-лінь сховав комар
Попід найближчі віти.
У божевілля випав шанс
Товарок відшукати.
Й надумало воно собі,
Що варто б всіх злякати...
РяснО зацвів терновий кущ,
Бо там було кохання...
Шуміло листям і гіллям,
Томилось від чекання.
Не сподівалося воно
На плани божевілля,
Вплітало квіти в тернІв кущ
І мліло від бажання.
Враз віття стисло з всіх сторін,
Голки впилися в очі...
Не стало видко квіти, кущ,
Враз темно днем, як в ночі.
І божевілля ошалів,
За руку взяв кохання,
Веде його до цих часів,
В спокуту за діяння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: мышь