Так, я жила в тобі… чи жив… - навіть не знаю,
М‘яким до живота був дотик твоїх рук,
Під серцем плинув час... І кожен з нас бажає,
Щоб в 21-й день сердечка виник стук...
Та не усім із нас дається дар почути
Тендітний голос твій: «я так тебе люблю...»
Судилося мені лишень «зернятком» бути
І долю цю страшну із болем та стерплю.
Пробачу я тобі, що ти мій час спинила,
Тепер я не в теплі... Та навіть і не сплю…
Хоч ти моє життя від себе й відділила,
Та навіть із небес я все ж тебе люблю…
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Oleksandr Poprotskyy