Життя прожити це не поле перейти,
Стара як світ нас приказка повчає.
Кожен свою дорогу маємо пройти,
Лише її в житті з нас кожен вибирає.
Ти відстань в п’ятдесят років змогла
Пройти в дорозі тут зі мною моя мила,
Дітей і внуків ти ростила й берегла.
Життям своїм святе добро творила.
З тобою незабутніх п’ятдесят років
Так швидко відлетіли, відшуміли,
В обіймах безлічі таких самих життів
Прожити ми разом тоді хотіли.
Роки пройшли й стежки життя
Всі заросли травою луговою.
Хоч є бажання та не має вороття
До тих щасливих днів з тобою.
Я за життя, де разом ми були, тобі,
Царства Небесного на всі віки бажаю.
Всю доброту і щирість, що несла ти у собі,
Я пам’ятаю…, пам’ятаю…, пам’ятаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Господар