І здригнеться душа уперше,
коли він тобі підло збреше,
не відвівши й на хвильку очі,
розірвавши довіру в клоччя.
Але ти рятувати будеш
ваші істини від огуди,
давши право лишень любові -
важливішій над все основі.
І розкришиться день з наруги,
коли він тобі збреше вдруге.
Ти втиратимеш сльози болю,
але йтимеш іще до бою
Оживляти усохлі трави
від розбурханої заграви.
І повіриш йому, на диво,
знов невинно так і правдиво.
Аж коли до межі відверто
він брехатиме хижо втретє,
зрозумієш - немає сили
більше кликати в поміч крила...
І, хоч стане без мір недобре,
приймеш біль свій і прикре горе,
й обрубаєш безвольні пута,
що тобі не давали бути.
Обітрешся надій сувоєм
від неправди його гіркої.
І нарешті побачиш світло,
що косичить життя над світом.
І відкриєш нові дороги
без брехні і зо лжі облоги.
І уперше, мабуть, уперше,
грудям дихати стане легше...
19.11.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Леся Геник