Поміж сріблястої пряжі дощу,
під парасолею світлої хустки
вгледів тебе і уже не пущу
в серце бентежне непевності пустку.
Ти саме та, що так довго чекав,
марив ночами, пірнав з головою
в різномаїття липневих отав,
прагнув уволю напитись тобою.
Літо у леті не бавило нас,
але у цім надолужила осінь.
Жовтень – найкращий закоханим час
і листопаду дзвінке суголосся.
22.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Олександр Мачула