Край вікна горобчик примостився,
Труситься сіренький - вже зима.
Чом же ти, маленький, зажурився?
Не сумуй, хороший, задарма.
Бачиш, он насипала зернятка,
І кусочок сала на обід?
Де твоя матуся, де твій татко?
Я врятую від зимових бід!
Дивишся ти пильно в мої очі,
Я дивлюсь в засмучені твої.
ВІдчуваю - серденько стукоче,
Негаразди всі забудь свої.
Ну ось бачу: ти мені повірив,
Клюнув зЕрно, знявся й полетів.
А душа не знає болю міри...
Просто, ти не знаєш люських слів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2020
автор: Н-А-Д-І-Я