на престолі весняного жайвора-солов`я –
дрімає груднева ворона…
обіч ріллі вирує дикої груші безлиста крона,
схожа на роздмухане вітром полум`я
здіймаються вгору
червонувато-корі
молоді гілки,
мов у химерному танці вогняні язики –
символ на зламі стежки і містики…
по мокрій ріллі – від кривавого колеса
вогняні сліди,
борозна кожна – крок-два і космічна траса,
нерухома тиша, мов зник час і більше немає часу,
і все в позачассі спинилося назавжди…
21.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Валя Савелюк