Цей злочин не сховає час,
І не забудуть його люди,
Будити пам"ять вічно буде
Навіть коли не буде нас.
Бо тай закон:"три колоски"
Поклав мільйони у могилу,
Не люди, а самі кістки
Кричали в небо так безсило.
За що цей страшний геноцид,
Що українці завинили?
І плаче віск, свіча горить:
За тими, що життя любили.
Там наші люди-трударі,
Тут наші землі-чорноземи,
Мільйони вбили москалі:
Безбожна нечисть і нікчеми.
О, Господи, цей голод - гріх
То наслідок злочинців, змови,
Бо був тоді врожайний рік,
А люди хліб пекли з полови.
Які страшні були часи:
Вмирали сім"ї просто в хаті,
Ще по два двадцять ковбаси
Де-хто й тепер хотів би мати.
Їдять, наш хліб і воду п"ють,
І ворогів знов кличуть в хату,
Їх з того світу проклянуть,
Хто колоски ходив збирати.
Тому вставайте хто не спить,
Будіть, кого уже приспали,
Хай серце свічкою горить,
А злочин той навіть на мить,
Не сміли і не забували.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: синяк