Вітер колише волосся
Шепчуть засушені квіти
Холодно. То лиш здалося
Що сонечко в небі світить.
Стулю повіки. знов вечір
Знов холод крізь тіло навскрізь
Знов у душі порожнеча
І склить очі мережка сліз.
Ти вітром пройшла крізь мене
Лиш біль залишила мені
Погляд твій - колючий терен
Дотліває у далині
А я залишаюсь тінню
Зневірений і пропалий
Дивуюся тому тлінню
Чекаю на білий спалах.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський