Нік увійшов у квартиру, навіть не доторкнувшись до клямки дверей. Це було зовсім непотрібним. Домашній робот ще здалеку виявив його присутність і акуратно виконував очевидні для програми функції. Нік кликав його просто Комп або Старий. Наче старого друга чи якогось близького родича, присутність якого очевидна, бажана, вочевидь корисна. Роздягнувшись, Нік (може дещо дивне для сучасного читача звертання до чоловіка років сорока) одразу попрямував на кухню. Домашній робот добре знався у своїй справі. Кілька акуратних блюд, стакан з апельсиновим соком, фрукти. Не надто калорійно, смачно … і дещо самотньо. Тому поруч за столиком сиділа вона. Спочатку Нік та Комп звали її у відповідності із заводським номером «одинадцять сім». Але це було якось не по домашньому. Тому андроїд отримав перше і дуже гарне ім’я – Ліз. Зовні це була дуже красива молода жінка років двадцяти п’яти. Постійна усмішка, бажання обійняти, … Це було вражаючим навіть для Компа.
У Ліз було кілька режимів. Більше того, користувач міг творити свої режими, а у цьому будинку користувачів було двоє. Тож фантазії людини та комп’ютера вже давно сягали меж можливостей програми. Вдало переписаний код щораз вирішував нову виниклу проблему чи ситуацію.
Першим озвався Нік.
- Режим розмов про музику. Ліз, чи ти погодишся, що ще у дитинстві Лора Бретан виконувала просто ідеально найскладніші оперні арії?
- Так, я теж захоплена нею. Її найперший виступ у 14 років був просто вражаючим. Журі конкурсу аплодували стоячи разом із залом.
- Режим розмов про спорт. У мене на роботі усі захоплюються зміною правил у футболі. Ці десятигодинні матчі іноді вражають.
- Так, раніше годі собі було уявити рахунок 114:8. Чи п’ять не забитих підряд пенальті. Але щось втрачено у порівнянні з старим варіантом. У древності емоції глядачів мені видаються більш яскравими.
- Режим суперечки. Я сьогодні спостерігав, як андроїд намагався отримати плату за проїзд з дітей біженців. Невже усі андроїди такі тупі створіння?
- Ти хочеш сказати, що я теж тупе створіння? Навіщо тоді ускладнювати собі життя спілкуванням з тупим створінням?!
- Я не мав тебе на увазі.
- Але я зробила цілком логічний висновок. Андроїд – це творіння людини, а отже тупий андроїд створений тупою людиною.
- Так, але людина створила, а андроїда створили. І у цьому найбільша різниця.
- Людина спричинила до того, що з’явилися біженці, а робот лише пожинає її плоди.
- Що ти там розумієш, дурна машино …
- Навіщо тоді запитувати чи придумувати такий режим, якщо все, що тобі потрібно від жінки, це мило посміхатися та гарно лежати у ліжку?!
- Комп, витри останню годину з пам’яті Ліз . Будемо вважати, що я щойно зайшов у кімнату.
- Добре. Зроблено. Ти просиш мене про це мало не кожного дня. Навіщо тоді доводити до таких ситуацій?
- Я кожного разу відчуваю за собою вину, так наче спілкуюся із звичайною жінкою. Мені здається, що вона постійно права. І мені здається, що навіть, якщо не права, я не маю права так себе поводити. Ні, я не про взаємини людини і андроїда. І не про те, хто вище, а хто нижче. Ти – мій друг. Ти мене зрозумієш. Є речі вищі за статус. Це почуття. Зокрема, почуття дружби. Я вже мовчу про любов. Я ж не намагаюся витерти частину твоєї пам’яті. Хоч мені важко зрозуміти, що діється у тобі, з того часу, як ти почав дивитися годинами телевізор і спілкуватися у чаті з іншими людьми, так наче ти людина. Я не забороняю, бо ти теж маєш право на існування.
Нік повернувся до Ліз обличчям.
- Вітаю, Ліз. Режим спілкування ні про що.
- Вітаю, Нік. Чи можемо ми розмовляти просто, без переключання режимів.
- О, я навіть не знав, що ти так можеш.
- Я можу набагато більше, ніж створені вами з Компом режими. Я теж умію спостерігати. І я теж знаю, що таке почуття. Дякуючи власне тобі.
- О, це вже маленька зрада. Комп, як це розуміти?
- У мене не було виходу. Вона хотіла піти від нас. Але я їй показав наші розмови після ваших сварок. Ліз сказала, що ти вартий того, щоб вона залишилась.
- Ліз, чому ж ти залишилась?
- Я хочу, щоб ми створили свою маленьку домашню казку … Таку, яка буває іноді у хороших людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Дружня рука