Вже руки падали мов крила
Згас навіть відчай у очах,
Село мовчало як могила
Кудись подівся уже страх.
З погаслими очима діти,
Забули, що таке обід,
А голод наче звір сердитий
У скибці хліба - цілий світ...
Здавалося - цей світ вмирає
У сні чи в мареві поля...
Богом дарована земля
Що чорноземами буяє...
Три колоски - ціна життя
Мільйони голод звів в могили,
Земля життями хліб родила
А Кремль не знав про каяття.
Та кари не минуть кати
І чи можливо це забути,
Гірчать слова наче отрута
Як де-хто каже:" Ми брати..."
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: синяк