***
І овдовіє чорно-білий день.
І зійде дощ на голови прийдешнім.
І хтось когось до шлюбу відведе
уже з чужих, з чужих, а не тутешніх.
І навіть схлипне мачуха стара,
забуде все - і сварки, і прокльони,
коли на шкірі гостро від пера
залишиться відлуння болю чорне.
І ти в цю осінь підеш без фати,
лиш у вінку з обвугленого щастя,
аби знайти усі свої хрести
і під вагою їх усе ж не впасти.
15.11.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: Леся Геник